Велика Вітчизняна війна захопила у свій смертельний вир багато країн і народів. Вона зруйнувала такі поняття, як фронтові чи позиційні бойової дії. Воювали скрізь: на суші, в небі і на морі. Тил, особливо фронтовий став матеріальною опорою для армій і фронтів Радянської Армії.

В 1943 році ситуація на фронтах Великої Вітчизняної війни була складна, вихід із ладу бронетанкової техніки був величезний. Тому, згідно наказу командувача військами Воронезького фронту генерала армії М.Ф.Ватутіна № 00273/09 від  11 жовтня 1943 року на базі 96 ремонтної майстерні по ремонту колісних автомобілів почав формуватися 116 пересувний танко-ремонтний завод (ПТАРЗ), який став основою для нині діючого державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод». Місцем формування вибрали село  Шрамківка, Полтавської області, а місцем розташування майбутнього підприємства – приміщення місцевого цукрового заводу.

Метою формування пересувних ремонтних заводів був ремонт бойової техніки та агрегатів до неї безпосередньо в смугах наступальних операцій фронтів та подача у найкоротший термін відремонтованої бойової техніки діючим військам.  Завод пройшов дорогами війни понад 2500 км через Україну, Польщу, Німеччину, Чехословаччину до Відня (Австрія).

За період з 1943 по червень 1945 років заводом було відремонтовано та подано до військ:

— танкових двигунів – 2303 одиниць;

— танкових агрегатів – 7886 одиниць на загальну суму 7 268 140 карбованців.

За роки Великої Вітчизняної війни понад 500 військовослужбовців заводу були нагороджені орденами та медалями.

У березні-квітні 1947 року 116 ПТАРЗ у повному складі був передислокований у с. Гуйва Житомирського району, Житомирської області на базу військового містечка № 81 де розміщалась до війни частини 5-ої кавалерійської дивізії комкора Кравченка М.М. та увійшов до складу військ ПрикВо (Прикарпатський військовий округ).

Почався новий, післявоєнний етап у діяльності заводу. В період з 1948 р. по 1950 р. заводом освоєно 8258 м² виробничих майданчиків, завод продовжував ремонт та поставляв до Збройних сил 18 зразків бронетанкової техніки та агрегатів до них. Поряд з ростом виробничих потужностей велося будівництво житла, збудовано 56939 м² жилої площі та об’єкти соцкультпобуту (школа, два дитячих садка, критий басейн, готель, стадіон, ресторан).

У складних умовах становлення молодої держави України та формування ринкової економіки завод вистояв і зберіг виробничі потужності, колектив професіоналів, технологію ремонту техніки та освоїв випуск продукції народногосподарського призначення (верстати для різання (шліфування) граніту, лісотральщики, опалювальні котли “Тетерів”, вітроелектростанції та інше). Зусиллями працівників заводу збудоване затишне селище міського типу Новогуйвинське, де проживає близько 8 тисяч населення.